Проповіді катихизмові

Ми починаємо цикл катехитичних гомілій. Першу частину ми присвятимо Євхаристії.

(Наступні тексти - це не скорочений запис про гомілію, а лише ескіз)

І. (24 неділя звичайного періоду. 15.09.2019)

Я вже стільки разів у своєму житті брав участь у Святій Месі. Чи я замислювався, звідки взялося це назування? Чому ми додаємо прикметник 'свята'? Як слід готуватися до святої меси? Чи я все таке не привик до неї і беру участь у неї механічно?

Насправді ця підготовка повинна розпочатися раніше, вдома, починаючи зі свого ставлення: чи збираюся я лише виконувати свій обов’язок? Чи немає в цьому примусу замість радості від того, щоб зустріти найкращого Бога? Як часто я відвідую Євхаристію? Приходячи до церкви, спочатку слід вимкнути або принаймні приглушити телефон, щоб не заважати іншим та собі при зустрічі з Богом.

Як правильно використовувати кропильницю в церкві?

Ви знаєте це, тому що повторюєте цей жест щонеділі. Занурити руку в кропильницю, потім знак хреста. Ви робите це механічно. Ти йдеш далі На виході аналогічно. Ви впевнені, що робите це правильно?

Коли ми входимо до Церкви, наша рука іноді підсвідомо шукає кропильницю, місце, де завжди є свята вода. Ми опускаємо руку туди, потім знак хреста, йдемо далі, сідаємо на лавку.

Чому саме це робити? У кропильниці повинна бути свята вода. Тут ми маємо справу з одним із сакраменталії, тобто предметами чи діями, які (дещо схожі на таїнства) мають певний духовний, тілесний, а іноді і цілющий вплив.

Іноді складається враження, що деякі люди надають більше значення знаку і воді, ніж вірі. І все ж це не магія, а віра в Божу дію чинить що ці дії чи предмети набирають сили. Ось чому священна вода є ознакою присутності Бога, вона захищає нас від зла та дій сатани і є зовнішньою формою сповідування віри. Але це працює лише тому, що цю дію попередила наша віра в Бога та його благодать. Без цього ми відносимо воду до властивостей, яких просто не існує.

Помазання рукою перед входом у храм знаходить своє походження ще в давнину, в часи Стародавньої Греції та Риму, коли всі, хто входив до храму, повинні були вмитися, щоб стояти в чистоті перед богами. Це, звичайно, мало дуже символічне значення - воно показувало, що перед Богом людина завжди стає чистим, змитим з повсякденного життя та побуту.

Чому ми насправді занурюємо руку в кропильниці і що це має значення.

Є два рівні: перший - покаяння; по-друге, віра та значення місця.

Ми занурюємо руку в стоп, щоб змити гріх і освятити себе перед тим, як увійти до святого місця, яке є церква. Коли я стою перед обличчям Того, хто є Святістю, я не хочу бути грізним гріхом, але чистим. Це стосується хрещення, яке обмиває первородного гріха.

Далі, знак хреста, зроблений пальцями, змоченими у святій воді, має нагадувати про наше хрещення та включення до Церкви. Це відбувається перед тим, як вступити до літургії, яка є ідеальною жертвою Ісуса, в якій ми хочемо брати участь.

Ми часто спостерігаємо, що після виходу з літургії, вони також занурюють пальці у священну воду і роблять знак хреста. Це добре чи погано? На це питання немає чіткої відповіді, оскільки це залежить від того, хто робить жест. Це може бути і символом, тому що, зануривши руку у воду, тією ж рукою, яку ми даємо сусідові, обійняэмо дружину або гладимо по голові дитину, хочемо принести Христа там, де Він хоче бути найбільш присутнім: серед людей.

Помилки які ми робимо, роблячи знак хреста

Це перший молитовний жест, який ми навчилися в дитинстві. Це також наша декларація віри, найпростіша і найлегша. З цим знаком починається і закінчується Євхаристія.

У нас є два хрестові знаки. Кожен інший:

Є великий і малий знак хреста. Малий - це не що інше, як хрестік на голові, губах і серці (зазвичай використовується великий палець правої руки) трьох маленьких хрестів. Що вони означають Вони символізують нашу готовність розуміти, проповідувати та реалізовувати Євангеліє у нашому житті. Ми робимо невеликий знак хреста безпосередньо перед читанням Євангелія. У той же час ми говоримо слова "Хвалимо Тебе, Господи", як нашу відповідь на заклик зосередитись на словах Євангелія.

Ми робимо великий знак хреста, той, кого ми добре знаємо, правою рукою з прямими пальцями, які символізують п'ять ран, нанесених Христу на хресті. Це може здатися смішним нагадувати нам, як ми це робимо, але дивлячись на віруючих, які входять до церкви, як вони це роблять, ми перестаємо сміятися. Ми починаємо з чола, вимовляючи в той час слова "в ім'я Отця", потім малюємо вертикальну лінію до серця і вимовляємо слова "і Сина", а потім горизонтальна лінія йде з лівого на праве плече, говорячи "і Святого Духа". Чи можна тут помилитися? Ну так: перше пов'язане це з позиціонуванням руки. П’ять розтягнутих пальців важливі, оскільки вони нагадують нам про рани Ісуса в хвилину великих страждань. І це притаманне хресту, символ якого ми робимо.

Що означає знак хреста?

Знак нашої віри має просте, але дуже багате значення. Слова, які ми говоримо під час її виконання, були взяті з кінця Євангелія за словами св. Марка. Цей знак супроводжує нас від самого початку життя до смерті. В ім’я хреста мученики віддали своє життя. З самого початку в Церкві знак хреста виражає, що ми пропонуємо всі наші щоденні справи Богові, ми присвячуємо йому своє життя, прості і важкі рішення, близьких нам людей. Сенс хрестового знаку залишався незмінним протягом століть, він полягає в тому, щоб дати Богу все, що ми маємо, покликавши Святу Трійцю до кожного аспекту нашого життя, спираючись на хрест, з якого почалося спасіння кожної людини. Тому ми повинні уникати другої помилки, яка часто робиться, а саме бездумного виконання знаку, який так багато означає. Давайте спробуємо перевірити, чи часом не робимо ми іноді механічний жест і зовсім забуваємо про його значення. Це наше визнання віри! Згадаймо слова Христа з Євангелія відповідно до Святий Лукаш: "Кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими"